Скринька неозвучених думок
Припадала пилом біля ліжка.
Та міцний, броньований замок
Хтось зумів зламати тишком-нишком.
Їм би ще лежати і лежати
Серед тисячі думок, надій.
Але не судилося спіймати
Крадія всіх потаємних мрій.
Ой, летіть по світу, вільні вже.
Може, хтось помітить в чужім краю.
Хай вас хтось так само береже.
Власниця втомилась. Відпускає.
Скриньку більш не буде замикати.
Все таємне тільки у душі.
Як захочеш щось про неї знати, -
Прочитай написані вірші.