Оголені струни моєї душі
Торкатимеш знов і знов…
Там музики звуки, лунають вірші,
Живе в них сама Любов.
Так було в сиву давнину,
І буде так повік...
Ти тільки не порви струну,
Бо мій вкоротиш вік.
Беззахисна я перед майстром своїм -
Мелодію він творить.
Лине пісня весни, чути стогін руїн...
І знаю - душа звучить.
Так було в сиву давнину,
І буде так повік.
Ти тільки не порви струну,
Бо мій вкоротиш вік