Ти не хотіла дратувати сусідів наших жодним чином.
Ти – мила, вихована, тиха. Штовхнуть, образять – ти мовчиш.
Та серед ночі закричати на повні груди є причина...
Причина щастя – неземного... Жіночого... І ти – кричиш...
І ти – кричиш... А я – щасливий небесним щастям чоловічим.
Не знаю, як про це писати... Крапок побільше – більш, ніж три...
А ще – із щастям невимовним – ти дивишся мені у вічі.
І крик, і погляд – все, що треба мені... І що ж тут говорить...
І ми з тобою серед ночі удвох щасливо-ненаситні.
Твій крик – та риса, що і свідчить, що ти – жіночий ідеал...
А що – сусіди?.. Їм, сусідам, – ти, ніч і щастя – не підзвітні.
Це, врешті, наше особисте: крик щастя – краще, ніж скандал...