«Заживе» - чується звідусюди, все частіше, ніж за проституток та наркоманів,
«Заживе» - кажуть люди, іноді вводячи себе та інших в оману.
за живе. за живе. за живе.
Піднімаючись нагору, скрекочуть старезні під кроками,
тарабанить і відстукує в голові найсильніше з Вудстоку,
ти у мені – це не отрута, а напевно, цілющий екстракт,
ходи зі мною на три чотири, ні в якому разі не змінюючи цей такт.
три чотири три чотири. запам’ятай, на три чотири.
під ці рахунки витягується навіть стеля у квартирі
і віддає нам більше простору /я дихаю/ і свободи,
давай, скидай із себе усе зайве і ходімо пити священу воду,
бо то є для нас свято. від слова святе, а не кульки,
тупцюємо на місці, заповнюючи чимось смердючим люльку,
хоча ти й не приймаєш цього, але кажеш «сьогодні можна»
що ще можна сьогодні? я замислююся – і стаю непереможною.
Ми обійшли вже багато країв, та продовжуємо ходити.
а як сядемо, то до нас звідусіль простягаються квіти
в обійми, дбайливо з усіх сторін тянучись /як же зручно в такому коконі,залишаємось?/, овиваючи,
хтось дивиться занадто впритул, інші з очима донизу біжать, оминаючи,
та не з поганих мотивів, це бачиться точно, /і я вам вдячна/ авжеж.
я щось тихо говорю, не дотягуючись до обличчя і ти чітко мовиш «я теж».
і я тобі вірю. авжеж.
Стелити собі майбутнє із набігу твого волосся - і то є єдиний аспект,
дивлячись на цю картину, у мені потроху закінчується інтелект,
та починається щось нове. розумніше, місцями сильніше,
коли розплачуєшся за хліб в магазині і віповідаєш віршами,
і від того стає трохи смішно.
та добре.
я купляю каву і стається теж саме. вкотре.
за живе.
Викручує на зворотню сторону, ніяких метеликів, навіть пташок ,
зібрати докупи усіх своїх хибних, невдачливих, бідолашок,
щось інше шкребе, нехай воно живе в мені у мирі, та щоб
усе це не стало видумкою, занадто вже гарно відтворюю на живе,
от зараз ти лежиш у калюжі з усякого, а там подивишся – та й заживе.