Кажуть, що надія, останньою вмирає,
а вона у мене першою була,
заперечувати може, хто цього не знає,
а для мене, вона вмерла, як була весна.
Вдруге вона вмерла, коли жовте листя
падало із клена на суху траву,
а із горобини червоне намисто
своїм кольором світило в мене наяву.
Була Надія і була Любов
і була одна в майбутнє мрія
та ніби хтось дорогу перейшов,
а моя душа весь час боліє.
Пройшли роки, давно погасла мрія
і загубилися дорога та сліди,
та зникла назавжди моя Надія
і тільки в пам"яті лишилась назавжди.