Приворожила Осінь-чарівниця
своїм строкатим вбранням нас.
Вона прекасна,мовби та цариця,
та має безліч чарівних прикрас.
Виблискують на сонці діаманти,
в смарагд прикрашені ліси.
Бог дав красуні множину талантів,
щоби вона нам дарувала сил.
Та скоро вже зів'яне Осінь мила,
зтьм'яніє одяг і зігнеться стан.
Додолу схиляться вже віти-крила,
на скроні завітає знов туман.
Прийшла вона до нас як пані-
жебрачкою,зіщулившись іде.
В обшарпаному вітром вбранні,
не йде,а лиш ледь-ледь бреде.
------------
Ось так людське життя минає;
спочатку лоск і блиск очей,
а вічність на порозі вже чекає
з ключами лиш від двох дверей.
Що сіяли,те й будем пожинати-
від зла лиш зло,а від добра -добро.
По вірі будем браму відкривати
із назвою“Добро”,не дай Бог“Зло”