Мо1 чолов1кИ

Людмила Киреева-Силенко
   

Я серце віддала чоловікАм,
НапЕвне, що по Божому велінню!
По крихті, по малесенькій краплині,
По миті, по удару, по сльозині,
ВмлівАючи щоднини, щогодИни,
В душевній самотІ, сама-єдИна -
Я серце віддала чоловікАм —
І мужу,
І синочкам-голубкАм.

Зростали діти в злАгоді, в сім'ї,
Навчала молодих орлят польотам,
Злітала разом з ними у висоти,
Їм віддавала ласку і турботи,
Не боячИсь ніякої роботи,
Щоб не зазнАли у житті скорбОти
Зростали діти в злАгоді, в сім'ї,
Мої сини —
ЧоловікИ мої!

А роки мчали — коні-рисаки,
Крізь простір, час, долини і вершини,
З каміння вибиваючи хвилини,
У коси заплітаючи сивини,
На серці висікаючи щербини
І забираючи життя краплини.
Літа летіли —
Коні-рисаки,
Мої стрімкі, натруджені рокИ!

Господь послав мені чоловікІв.
Я проти них одна, немов билинка,
НапрУжена, націлена пружинка,
Хоч стать слабкА*,та сильна, мужня жінка...

Люблю, молюсь за вас, мої кровинки,
Мій муж і два синочки-голубкИ — 
І серце віддаю вам навікИ,
РіднЕсенькі
Мої чоловікИ!

25.05.2015

* "слабка стать" - слабый пол