Рід мій, що брав початок від братів,
Ляха, Чеха Руса, з тих прадавніх часів,
Сонце зігрівало твою Душу Рус
На пагорбах гір Дніпра, чимало спокус.
Але ти мій рід,
Чи можливо прадавній дід?
Чи дядьковим родом ти є?
Але зараз в Києві життя моє.
Пагорб мій і дух твій чатує,
Наче наше життя вартує,
І вчора ти до мене прийшов,
Зрадів, що серед усіх знайшов.
І промовив українським словом,
Що: - «вороги йдуть тихо, наче лис крадуться,
Русичі схаменіться,
Від брехні та блуду просніться,
Не дайте себе зганьбити,
Повзуть наче змії московіти.
Плаче мати Руса,
Лях турбується і Чех, батько чеше вуса,
Пращурі пробудилися від горя,
Повзе зла сила від моря до моря,
Та шляхами, що Лях колись ходив,
Не творіть біду благають, кожен своє життя боронив.
На захист стали брати земель Русинських,
Побили ворогів чужинських»,
А тепер я рід свій благаю як мати,
Захист від ворожих сил дати.