Мені кортіло все тобі сказати,
як я тоді одну тебе любив,
та зранку кожний раз тебе чекати,
коли до школи з друзями ходив.
На твій прихід з подругами до школи,
завжди чекав, весь час тобою жив,
коли навчались та робили в полі,
тебе одну без пам"яті любив.
Люблю тебе, писав я на дорозі,
люблю тебе, кричав на пустирі,
сказати це тоді я був не в змозі,
мене тримали принципи старі.
Не міг тоді у цьому я признатись,
не міг сказати я свої слова,
тоді було нам рлоків по шіснадцять
і від цих слів кружилась голова.
Пройшли роки, вся голова в тумані,
та у думках я сам себе ловлю,
шкода, що я міг тобі признатись
що до цих пір, одну тебе люблю.