Забута книжка

Розцвітали яблуні в саду
та цвіли черешні в тьоті Груні,
більше я до тебе не прийду
не побачу очі твої сині.
А ті очі вже давно не сині,
вицвіли, мов полотно з роками,
побіліли в нашої гордині,
що жила одна в свєї мами.
Більше я до тебе не прийду,
заросте травою наша стежка,
та по ній тебе не проведу,
ти лишилася, немов забута книжка.
Розцвітали яблуні в саду
та цвіли в саду жовті черешні,
тільки я до тебе не прийду
не бажаю бути третім лишнім.