Свої читаю інколи вірші
і сам про себе плачу,
за друзів, за батьків, товаришів,
яких вже більше не побачу.
А поки що у цьому світі
не все зробив, що планував,
а мені хочеться радіти
від того, що зазнав.
Всі відійдуть у інший світ,
як ті, які жили до нас,
а я писав нащадкам звіт -
не марнував свій час.
То ж й зараз ще його пишу
про все, про те , що бачу,
про те село, яким дишу
і те, вже скоро не побачу.