Ти давно шукав мене очима –
Крила виростали за плечима!..
…Та терзала душу все чекавши:
Відречешся, так і не пізнавши,
Що моя мелодія – в твоїй,
Що кохання є сердець єднання.
Чи дарма цей перебіг подій,
Та надій моїх стрімке бажання…
Чи вже лікувать сльозою мить,
Як душа засмучена болить?!
То ж не треба замків, міражів.
Як жадала я твоїх віршів!
Й думку виплітала лиш одну,
Що в твою прилину глибину.
Зможу лікувать твій плач і щем,
Що сльозить з небес рясним дощем!
В поміч приймеш ти моє крило,
Як дороги снігом замело?
Знайдеш сил сіять в мені повік?
Ти – єдиний в світі чоловік?!
Сто питань... Дай Боже подолать
Всі в житті негоди… Благодать
Не цуралась щоб від нас. Любім!
Хай зорить кохання в світі цім!