Великі погляди, маленькі почуття,
Давно не сльози – несказані слова
Сплелись у дикий, заржавілий гнів,
Загоїлися рани давно забутих днів.
Тебе чомусь не вистачає день від дня
І я чекаю як заміню світ, своє життя.
Ти поряд, немає відчуття, що я одна,
А осінню заповнилась моя душа.
Чомусь не плачу, та знаю, що пора,
Бо сльози мають силу, вони розсіють всю печаль,
Що ненароком десь заснула, забарилась
І не посіяла на світ свої дива.