Оригінал:
Вертатись безглуздо і каятись пізно,
Шукати сьогодні вчорашню любов,
Вже осінь останню доспівує пісню,
В мотиві ні слова із наших розмов...
І згоди не взявши у нас, взагалі-то,
Між двох її коні-вітри провезли —
Здмухнула з сердець усі залишки літа,
Розплутала всі найміцніші вузли...
Ми недосказали, ми недолюбили,
Услід досилають дерева листи,
Де замість "кохаю" найдовші пробіли,
Де крапки стоять замість слова "прости"...
Загублені кроки шукаємо досі,
Безмовність між нами стоїть, мов стіна...
Бо думалось нам, що проходим крізь осінь,
А сталось — пройшла нам крізь душі вона...
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
К чему возвращаться ?..и каяться поздно,
Искать в настоящем вчерашний ответ.
А осень поёт на прощанье так слёзно –
В мотиве ни слова из наших бесед…
Согласья на то не спросив, вообще-то,
Меж нами её на ветрах провезли –
И выдуло сразу приметы от лета,
Распутаны даже «морские» узлы…
Мы недосказали, мы песнь не допели,
Вслед листья с деревьев – как писем листы,
Где вместо «люблю» обжигают пробелы,
Где точки стоят вместо слова «прости»…
И поиск шагов бесполезных не просим:
Безмолвность меж нами стоит, как стена…
Нам думалось так: мы проходим сквозь осень,
А вышло – прошла нам сквозь души она…
Аватар Автора оригинала