Твій чоловік – моя біда...
А ти – моя щаслива звичка.
Іконою – твоє обличчя.
І грішний рай – твої вуста.
Той, що біда, – немов сліпий,
гріха не бачить та ікони.
Він зимно зимним б'є поклони,
до тебе на любов скупий.
А я – ніколи не скуплюсь,
бо скупість – завжди щастя знищить...
І нас зробила тільки ближче
біда, якій я усміхнусь...