Остання пісня Осені ... остання ...
Сумна до сліз,.. але й до сліз красива ,
Вона не хоче вірити в прощання ,
Наївно сподіваючись на диво ...
Сьогодні одягла найкращі шати,
Зігнула небо , для ефекту й фону,
Продовжуючи мило посміхатись ,
Стояла гордо біля мікрофону ...
Та всі старання марні,..бо на ранок,
Не перейнявшись жалем ані трошки ,
Прийде морозний , сніговий світанок
І всю красу покриє в темні зморшки...
Торкнеться скронь холодною рукою ,
Одягне плечі в шубу білосніжну,
Покриє все густою сивиною
І кольорову погасить усмІшку ..
...Так з року в рік, в ту саму точно пору
Тисячоліття ,...без альтернативи,
Співає Осінь пісну неповторну,
І свято вірить у химерне диво...