Моє серце то ойкне, то тьохне,
Чи то сон, чи сліпуча краса!
Під промінням так лагідно сохне,
Твоя стигла, білява коса.
Не співає так лагідно птаха,
Як співає кохання в мені.
Ти зійшла, ніби фенікс із праху,
У погаслім моєму вогні.
У саду вже попадали квіти,
І замерзла прозора роса,
Та мій зір все одно буде гріти,
Твоя стигла, білява коса.
______________________
© R. Tserkovnyy, 2018