Чи то пустеля винна в тім,
Що одинокий тут мій дім?
Що знов одна в самотині
Співаю я сумні пісні?
Я, наче баба кам'яна,
Вік зачарована й одна.
І не ділю свій вік ні з ким...
Піски, піски, піски, піски...
А вечір тихо догора
У хвилях притоки Дніпра.
І осінь лащиться, мов пес,
І зорі грають полонез...
На клавішах пустих берез
Складає вітер свій мотив,
І марить берег нетверезий,
Щоб ти мене за все простив...
Спливає все, пливуть піски,
І віку тане течія,
Ти не діли мене ні з ким.
Хоча б у серці - ти і я...