Скипень безсоння, а дріжджі неспокою
зрощують ніч, на годиннику - вічність.
Тиша незаймана, пугач не зойкає,
небу блаженному стулює вічі.
Спи, відпочинь, заколисує затишно.
Котиться хвилею тінь некваплива.
Пасма думок, ніби спутана зачіска,
гребнем розпутати їх неможливо.
Відліки часу перлинами падають
в скриню Пандори. Не зрониш ні слова,
Світе, до мене розрадою... Згадую...
На Божій митниці - позачергова.
Сбитень бессонниц с дрожжами усилий
Срастили часы в бесконечности ночи.
Беспробудная тишь, и не ухает филин,
Блаженное небо прикрыло очи.
Спи, отдохни, притулись уютно.
Катятся тени волной неспешной.
Пряди мыслей, причёска будто,
Которую гребнем вряд ли расчешешь.
Минуты падают, словно жемчужины,
В ящик Пандоры... Расшатаны нервы.
Будь, мир, утешением, так мне нужным...
На Божьей таможне - стою первой.