1
Від світлячків, в траву закоханих,
Світився степ вночі у вересні.
Злітали фазани сполохані,
Шукали пару в плавнях селезні.
Сузір’я на воді гойдалися,
Наче на землю з неба випали,
А потім вгору підіймалися,
І в Космосі ставали Рибами.
Вітри тепло останнє вирвали,
І літо повністю відкликали.
І з їх орбіт зривались вирії,
І криками підмогу кликали.
Осіннім смутком заколисані,
Ставали довгі сни пророчими.
Вірші, з листків осінніх списані,
Злітали світлом проти ночі.
2
Так прикро, що співати нікому
Пісні, як літом, до зорі.
Та добре, щоб ходить за ліками,
Не треба ще поводирів.
28.10.2018р