це місто цілком виглядає як ти –
криваві світанки, яскраві сліди,
сухі, мов гілки, стали в горлі слова
і мовчки, беззвучно влетіла стріла:
розбила вікно і пробила хребет;
ми мали зустрітись, колись, тет-а-тет,
та зараз вже пізно, бо кров вже руда,
з червоних очей вже минула сльоза,
ти бачив мій посміх, ти бачив мій страх,
тепер ти будуєш мене по слідах,
ти знаєш про слабкості, знаєш про біль,
від твОго обличчя на серці вже цвіль,
ти бачив падіння і бачив стрибки –
на жаль, не знайти вже таких, як був ти,
ти бачив це місто гнилим и бридким –
проте воно плаче - ти вмер молодим.