Мамо моя...

Валентина Пащенко 2
   Мамо моя, мамо,
   Все гримить війна.
   Серце наче стало,
   Б'є його вона.

   Пісні не лунають,
   Слово не звучить,
   Нас всіх убивають.
   Як так можна жить?

   Осінь... Небо плаче.
   Душі як нема.
   Що ж це, мамо, значе?
   Де зараз вона?
 
   Листя під ногами
   Тільки чвакотить,
   Змочене дощами
   Вже не шурхотить.

   Там, не за горами,
   Лютая зима.
   Та не скаже мама,
   Як жить далі нам,

   Як дістатись миру,
   Як жить без війни...
   Воскресити віру
   Чи зумієм ми?

   Дощик з неба сипе,
   Сонечка нема,
   Гуде, віє вітер
   Сліди заміта.

   Миру, миру, Боже,
   Любові й наснаги,
   На життя щоб схоже,
   Турботи й поваги!

   Я прошу, благаю,
   Подаруй нам силу!
   Тоді й буде, знаю,
   Так, як я просила!