Хто живе біля Храму, той, врешті, і прийде до Храму.
Всі дороги – до Храму, і ті, що такими не є.
Найвірніша дорога – це та, що подібна до шраму.
До глибокого шраму, що йде через серце моє.
Переплуталось все: шрами, Храми, серця і дороги.
Зі старим ліхтарем переплутала місяць любов.
Із порогами зустрічей поруч – прощання пороги.
А заплетення пальців – найкраща із людських розмов.
Може, я помилявся і сплутав дороги і шрами.
Може, кожна дорога – окраса... І досвід... І сенс...
Може, наші серця – є оті, найважливіші, Храми,
і вдивлятись потрібно у серце – в найвище з небес...