Обійняв за плечі прохолодний ранок,
натякнув, що скоро - літечка кінець,
слід зорі' прощальний падає на ґанок
і мої надії зво'дить наніве'ць.
Вітерець хитає гойдалку небесну,
струхує із неї сонця промінці...
під гарячим струмом оживу...воскресну...
загарцюють в ду'мках рими-стрибунці...
Хай приходить Осінь, я її зустріну,
як насправді ли'чить диво зустрічать, -
як вельможну Панну, наче королівну,
їй рядки на пам"ять буду дарувать...
Тільки хай поета вибачить красуня,
що про Літо досі мріями живе,
що у нього згадок-віршів - ці'ла клуня,
літо мене вабить, навіть дощове'...
Трішечки лякає ранків прохолода
й те, що має Осінь нахіл сумувать...
літо ж - це є літо - надприродня врода,
та його від себе мушу відпускать.
15/08/18/