Вже дні холодні осінь пустила під укіс,
укрила чарівниця багрянцем сонний ліс,
струсила вербам коси, послала килими
і кришталеві роси збирає для зими.
Поволі лист осінній кружляє між осик,
розтав у неба сині давно лелечій крик.
Берізки ніжні віти схилили до землі,
рубіни горобини горять на жовтім тлі.
Задумалась калина про свій дівочій вік,
що час рікою лине, вже скоро й Новий рік.
Укриє покривалом зима поля й луги
і білим опахалом прикрасить шелюги.
Та ще крокує осінь, довкілля золотить,
стіжки світловолосі простують у блакить.
Нас знову зустрічає найкраще із чудес –
симфонія осіння лунає до небес!
01.11.2018