М.
Може, й більше – я триста помітив, налічив і збився:
цього року у літа було – триста сонячних днів.
Що ж такого, коли я на день чи на два помилився.
Головне – триста днів цього літа дісталось мені.
Жоден день не зганьбив і не втратив, і навіть хвилини:
кожний день починав поцілунком у світле плече.
Може, щастя таке – цілувати уранці людину,
що не хибить капризом, бо ніжно грайливить:«А ще?..»
Я тепер зрозумів, що із мене – смішний арифметик..
Днів насправді було понад триста – був літом весь рік...
Відтепер це у мене така досконала прикмета –
я насправді кохаю, коли забуваю про лік...