Давай поринемо у осінь,
у золото її дібров,
у прохолодну неба просинь,
де причаїлася любов.
Давай зануримось в багрянець
і бронзу вікових гаїв.
Так хочу бачити рум’янець
і очі голубі твої!
Давай відкриєм наші душі
коханню чистому усе ж.
Любові справжній – вік байдужий,
вона не знає, люба, меж!
Давай полинемо до сонця
під осені чарівний блюз
і візьмем Бога в охоронці.
Господь освятить цей союз!
03.11.2018