Вечеря знатна сонце вже сідає і ось мить вмить запаляться зірки
а наші душі посуд надихає відправивши цей вечір навпаки
коли зоря в цю мить запалить небо крізь осені останній жовтий лист
душа в політ відправившись далеко крізь білий дим і падаючи вниз
розкриє осінь як журбу далеку і листопад взираючи не спить
блакитні ночі як політ лелеки в осінню ніч і райдужну блакить
запалять зорі десь на небосхилі наш вечір починаючі з нуля
і скажуть що ночами Ми примхливі коли палає небо і земля
в цю ніч нескорену вітаєм нашу зиму прийдешню замість осені до нас
прощанням листопад малює нам картину і білий сніг зриваєтся як час
і вже дорога долі поміж нами засипана хуртелицею скрізь
під першу ніч вітаємось з зірками у небі чистому заснув Великий Віз.
Віднині поміж степу та лісів зима кружляє вогняним малюнком
вночі прийдешній думка всіх часів літаючи побачить візарунки
світанок нам чекати вже не довго палаючи душа блукає скрізь
шалена ніч погасне ненадовго сніжинки долі падаючи вниз
настане білий день і промінь сонця нам розповість історію свою
коли зима дарує крізь віконце пейзаж далекий наче у раю
душа летить як чистий сніг на серце вітаючи морозну терпку ніч
погаснуть зорі на світанку в день цей і буде все відмінно віч у віч.