-Чи, душенько моя, була щаслива?
(Ми разом ідемо багато літ).
Така ти в мене добра і вразлива.
А я не завжди все чинив, як слід.
Любив і авантюри, і розваги..,
і часом я вступав не в ті бої;
ставав, бувало, під фальшиві стяги..; -
а ти терпіла дурощі мої.
Носило мене грішного по світу,
долав я неймовірні рубежі...
Напередодні Головного Звіту
згадав про тебе (вже хоч на межі...).
-А, знаєш, - я у тебе не примхлива...
-То що ти скажеш на мої слова?
-Була, як ти, - нещасна і щаслива...
І, дякувати Богу, - ще жива.