Вчувається дощу прозорий спiв,
десь за туманом сонечко радіє,
а гіркота полинна із степів –
ті чари, що народжують надії…
Магічно дозріває виноград:
крiзь гроно промінь – посмішка осіння,
зриває маску суму нині сад
і тішиться шовками павутиння…
Недогарком зневіра та журба
на золотій сторінці листопаду
і в хмарах ніжність синя проступа,
і лине пісня щастя понад садом…
А в шелестінні посмішка душі,
щербатий місяць підказав, – занадто
від тих дощів сьогодні метушні,
послухай, колоритний піццикато…
в нім філігранність ритму фуете
і тиша, як не дивно, надвечір’я
ховається під листя золоте,
і падає в долоні нам сузір'ям…
04.11.2018