Мене кличе моя Україна!
Голубими очима степів.
Молодого поета і сина,
Із відважних Черкаських країв.
Віддаю їй і думку, і волю,
Я дарую їй ніжні слова.
Я вбираю частинку болю,
І зі мною вона - жива.
Моя зброя, мов куля раптова,
Віковічна і бойова.
Моя зброя – це моя мова,
Що плекає мої слова.
Мене кличе моя Україна!
На рамена кладе любов.
На свого молодого сина,
Що несе її теплу кров.
_____________________
© R. Tserkovnyy, 2018