Бережи себе, казала мати,
Але ж як себе тут збережеш?
На мою країну точать грати,
Україну іншу не знайдеш.
Де побачиш в полі стигле жито?
Де побачиш горде знамено?
Тут один лише не сміє жити,
Той, кому на себе все одно.
І нехай пливуть багряні хмари,
І нехай земля втрачає міць,
Я триматиму, триматиму удари,
Щоб пускати світло до зіниць.
Але все ж, якщо кати прокляті,
Притамують батьківську стежу,
Не зніму руки я з рукояті,
Мамо, я себе не вбережу...
________________________
© R. Tserkovnyy, 2018