Ще в юності потрапила на острів
в бурхливім океані власних мрій.
Проблема з часом стала вельми гостро
й порушила думок чарівних стрій.
Життя сімейне, побут притупили
рожево-безтурботні почуття
і острів той вже серцю став немилим,
та де подіти пізні каяття…
Не можу більше жити в тій темниці,
на острові утрачених надій.
У темряві розширились зіниці,
але не видно заповітних мрій.
Від острова страждань я відштовхнуся,
зроблю зусилля всім наперекір.
Хай світ супроти весь, та все ж борюся,
як ранений смертельно хижий звір…
Рішуче кинусь у бурхливі хвилі –
хай вітер, дощ, дев’ятий навіть вал…
Лишатися на острові несила
як не судив за це б мене загал!
Я попливу до берега на вогник,
він крізь пітьму зорить удалині.
Кохання відчуваю щемний поклик,
що маяком відсвічує мені!
04.11.2018