Долає сон-дрімота люд,
він зморений вже спочива.
А ніч малює свій етюд,
давно вже фарби розвела.
Невтомно трудиться вона,
мов світлячки,сіяють зорі
а вітерець їм навіва
ніжну мелодію любові.
Спить у колисці немовля,
не спить лишень матуся,
вона щось тихо промовля,
неначе чогось просить.
Сльоза скотилась по щоці,
вона аж встрепенулась,
тягар злетів з її душі-
матуся й посміхнулась...