Ми витрачаємо життя на непотрібнії гонитви,
Складаєм скарб на майбуття, часу' не маєм для моли'тви.
А якщо молим, лише - "дай, допоможи обов"язково"...
Всевишній розчарован вкрай, що не вивчаєм Його Слово.
Вже не встидаючись гріхів, не боїмо'сь Страшно'го Суду.
Кара піде' на дітлахів, як не позбавимося бруду!
Розрахуватись мають всі за скоєні недобрі дії,
Бо в неспокутанім грісі нема на про'щення надії.
Повинні думати батьки, як вберегти дітей від "вроків",
Щоб (з біса ле'гкої руки') їм не зроби'ть до пекла кроків.
Відповідальні - тільки ми за небезпеку душ дитячих,
Від социуму, як тюрьми, слід визволяти їх, незрячих.
Та перш за все, потрібно нам (самим!) до кращого змінитись,
Створити в серці Божий храм, подячно Господу молитись...
І добрим прикладом свої'м дітей до віри навертати,
Поки Згори не вдарив грім і не прийшлося б горювати.
10/10/18/