***
Тонесенько скиглю... в пітьмах на одинці,
З сумними думками, мов сива сова,
Ще світяться вікна, зірки,як суниці,
Десь пострілу черга далеко луна...
Питаюся, Отче, як жити нам далі,
Навіщо ж забрав найдорожче, що є?..
Холодні кутки стали в рідній оселі,
Те лихо, мов Каїн, кров смокче і п"є...
Глянь в очі-озера, від смутку аж впалі,
Ще якось живу, а дитя там гниє...
Не миле нічого, ні море, ні далі,
Лиш ранок настигне, думки за своє...
Тонесенько скиглю...в пітьмах на одинці,
З сумними думками, мов сива сова,
Немов той листочок на зломаній гілці,
Де п"ятий блука рік хатами війна...
***