Перша сотня метрів як нове життя.
Люблю цей кайф.
Ніч така відверта, щирі почуття,
Відсутній life.
Швидкісні узбіччя, в темряві поля,
Болючий джаз.
Сумніви одвічні стихли до нуля,
Новий абзац.
Неспокійні тіні, Місяць як ярмо
Тиснули на газ.
Скроні скам’яніли – то в німом кіно
Показали нас.
Заблукали очі серед чорних трас,
Не знайду маршрут.
Може хто наврочив щойно день погас,
Я залишусь тут.
Тут, де фари знають тільки метрів сто
І кожен раз
Вірять, що вгадають для свого авто
Шлях без образ.
Та й не знати б ранок, бо прийдеться взнати
Все, що навкруги.
Краще б той світанок, щоб не нарікати,
Заміли сніги.
Де моя домівка? Де зігріють чай?
Щось зірки мовчать.
Згодна на зупинку. Місяць, вибачай,
Та колеса мчать.