Оригінал:
Останньою із всіх осінніх тем,
Що ніби кличе щастя ілюзорне,
Прощальна пісня пишних хризантем,
Яких назавтра снігом вже огорне...
Рожева терпкість плавно догорить,
Квітковий щем розсіється в повітрі...
Морозно й біло стане якось вмить,
А їм не буде місця в цій палітрі...
На що стоять-надіються вони,
Кого своїм дурманом зазивають?
Як дама пізня, що чека весни,
Коли її вже осінь догорає...
(с)Вікторія Бричкова-АбуКадум
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Последнею из всех осенних тем,
Что словно кличет счастье иллюзорно,
Звучит прощально песня хризантем…
Их завтра снег укутает проворно.
Хоть розовая терпкость и манит,
Цветочный дух рассеется в молитве…
На что теперь надеются они?
Уже главенства им не знать в палитре.
А в воздухе мороз уже парит…
Кого своим дурманом зазывают?
Как дама зрелая с весною на пари,
Когда уже и осень догорает…
Аватар автора оригинала