Може то правда, може – ні,
Може то було в давнині,
Але про те говорять люди всюди, всюди, всюди…
Шукає довго майже – вік,
Щире кохання мандрівник,
Саме про те говорять люди всюди, всюди, всюди…
Він восени, та навесні,
Пішки іде, чи на коні,
Але про те говорять люди всюди, всюди, всюди…
З ним ходять поруч в усі дні
Віра з надією одні.
Саме про те говорять люди всюди, всюди, всюди…
Свої історії сумні
Лише йому на однині
Оповідали різні люди всюди, всюди, всюди…
До заповітної мети
Їм не судилося дійти,
І жалкували гірко люди всюди, всюди, всюди…
А мандрівник не у ві сні
Угледів шлях у далині,
Той що шукали довго люди всюди, всюди, всюди…
Ти про любов і віру мрій,
Знайдеш ти на Землі Святій,
Кохання, що шукають люди всюди, всюди, всюди…
Злетівши з темряви за мить
Яскравим спалахом промчить
Кохання наче та жар-птиця,
Щоби навіки залишиться:
Птахом синицею в руках,
Чи журавлем у небесах.