Пустынно. Грусть. Мой стиш
Граф Виктор Воронцов
Пустынно. Грусть.
И улица колодцем.
Что высоко уходит вдаль.
И чернота.
Качают звёзды.
Мою печаль.
Шаги набатом.
Сердца стук.
Шагаю молча.
Наобум.
Переживания ворчат.
Душа полна.
Неясных дум...
Спасибо! 15. 11. 2018 год.
© Copyright:
Граф Виктор Воронцов
, 2018
Свидетельство о публикации №118111503952