Ранок

Золоте вітрило сонця підіймалося у небі
осяйнувши нескінченність неба, моря і землі...
Ніжні вітри надимали у його веселі груди -
швидше рухалися хмарки, та на хвилях кораблі...

Лоскотало берег море, хлюпотіло та сміялось,
розкидаючи по хвилях іскри-спалахи, як сміх...
Марево нічне сховалось в  гротах, в потайних печерах,
де волога прохолода, де нема гостей днівних...

Хвилі забуття й екстазу, снів і страхів - відлетіли.
Вранішні незримі крила приготовлені для всіх.
Тінь з`являється й зникає, то хмаринка пролетіла...
Чайки в небі, степ і море...
День почав невпинній біг...


Рецензии