Ризикую стати миротворцем,
Злодіем, черницею, претором…
Може впише в свій щоденник сонце
Тих, хто здатний стати тут актором.
Хто в софітах непомітний досі,
Та чиї звучать в ночі рулади
І кидає сум на кого осінь,
І дощі кому тепер розрада…
Тут не перепросиш ніч та ранок,
Не сплетеш вінок з гілляччя терну
І не скажеш, – вірю, – наостанок,
Бо не стане день наш постмодерном…
Хмари, ніби крила лебедині,
Не ві сні ховають – наяву
Ті думки, коли на самотині,
Зрозумію, що не так живу…
То ж не осягнуть і ризикую
Де добро, де зло, де марнота…
Паморозь світанок прогнозує,
Нам же те нагадують літа…
19.11.2018