Француський писмeнник Олiв e Бурдо

Белякова Светлана Николаевна
Думаю, людина ніколи не живе так повно, як живе між двома драмами. В такі часи завжди є острах, що от-от усе скінчиться. Ці періоди дуже мене надихають, тому в мене виникло бажання написати роман, який би відбувався в "шалені роки" із яким-небудь шаленим персонажем.

Коли читаєш роман "Чекаючи на Боджанглза", можна уявити, що він відбувається у Belle Epoque чи під час "шалених років", а чи й у 1960-ті. Читачі самі вирішують, чи йдеться про наш час, а чи про минуле.

Я думаю, що в минулому є елегантність, яку тепер втрачено. Елегантність у одязі – це ввічливість, яку ми адресуємо, демонструємо іншим, оточенню. Елегантність робить життя більш стерпним, і мені не подобається, що нині заради комфорту забувають про елегантність.

Подивіться на старі фотографії: на них видно, що селяни та робітники одягалися святково, і так ішли до церкви та на сімейний обід або вечерю. Так вони підкреслювали, що це урочиста нагода з більш багатим столом, і це підкреслювалося одягом.

Ми досі одягаємося святково на Різдво – це підкреслює всю магію цього свята. Люди прикрашають не лише ялинку та помешкання, але й себе.

Саме тому, коли читаєш про когось, хто красиво одягається щодня, легко уявити, що дія відбувається в минулому.

– Під час київської презентації роману мене дуже зацікавила ваша фраза про те, що читаєте лише мертвих авторів, тих, які вже стали класиками. Що, правда? Звідки ця ідея?

– Я погано вчився в школі, в мене навіть немає атестату чи диплому про вищу освіту.

Я не шкодую про це. Думаю, що дипломи – це знак наявності певної кількості знань. Знання також можна здобути з художньої літератури, і тут я намагаюся подарувати собі певну послідовність у читанні.

– То ви зовсім не читаєте сучасної літератури?

– Звичайно, читаю! Наприклад, Уельбека, котрого вважаю визначним письменником. Також на літературних фестивалях я знайомлюся з іншими письменниками, ми стаємо приятелями, і я читаю їхні книжки.

Зазвичай я читаю підряд бодай три романи одного автора. Цього вистачає, аби скласти враження про письменника. Також цього вистачає, аби зрозуміти візію, репрезентацію певного часу.