Я молився і молюся,
Час іде...
Лише Богу по-винюся
За святе...
Що блукає моя доля
У віршах,
Є на все Господня воля,
Навіть в снах...
Є гріхи малі, великі,
Гине люд,
Багатіють все безликі,
Буде суд...
Не чекаю, не радію
Все пусте,
Незбагненним володію,
Проросте
Бо посію добре, чисте
Що в душі,
Наче сонце променисте
На Весні.
Люблю щиро свою Неньку,
Мати нам,
Не горланю, а тихенько,
Знаю сам...
Розриває мої груди,
Її біль,
Схаменімось добрі люди:
В чому ціль?
Бог єдиний, храми божі,
Святий хрест!
По життю ми перехожі,
Майте честь.
Що залишимо по собі
На віки,
Бо Тарас ще у жалобі,
Вздовж ріки
Над Дніпром повисли кручі,
Наче гнів,
Зубожів уже ревучий,
Нема слів.
Зубожіла й Україна,
Сором всім,
Розірвалась пуповина,
Грякнув грім.
Не почули, по живому
Б'ємо в кров,
Уподобались Судому*,
Сказ ввійшов...
Відцуралися коріння,
Ми - пани
І жбурляємо каміння
Сатани...
Помолюся на колінах,
Може й Ви?
Щоб з'єдналась Україна,
Стали МИ!
П.В.М. 24.11.2018г.