Покинута радість лежить на полицях
Під товщею пилу пройдешніх подій.
Ще бавиться шал і вогнями іскриться,
Тримає за душу нестримністю дійств.
Здіймає хурделицю думка про тебе,
Прихована туга пильнує, мов пес.
Прокляття моє – розтривожений Цербер,
Умить розірве, і дарма, що воскрес.
Загублений світ, до тепла небайдужий,
Прирік навмання обирати цей шлях.
Лишень крізь вогонь до прекрасної ружі,
Котра зацвіла між колюччям із зла.
Нещадно у серці стріла обізветься,
Розбудить лавину страждань і надій.
Розверзне проміння на кризі люстерця
Колишніх втішань, де життю я радів.
14:47, 01.12.2018 рік.
Зображення: http://poleznosti.mirtesen.ru