Любий, день без тебе - літо без тепла:
Ні радості, ні світла у віконці.
Добре, що Господь не відбира крила
Він колиха мене в своїй долонці.
................................
Кудись поділись рими і слова,
Повідцвітали, мов осінні квіти.
Мороз у серці - вість це не нова,
Без тебе тяжко гну додолу віти.
Моя печаль так груди розтина,
Що сил нема, щоб біль перетерпіти.
Є відстань, час і сіра площина...
Лиш пісня починає бовваніти.
Її акорди ще такі слабкі,
Та мрія проривається строката!
Любові паростки, яскраві і легкі,
Моє життя прискорює стакато.
Поэтический отклик Ладомира Михайлова
Не соберу ни рифмы, ни слова.
Дождями строки все размыты...
В раздумьях тяжких ноет голова,
На сердце ожиданий плиты.
Не вижу солнца. Пасмурные дни.
Разлукою пути закрыты.
Печальна песнь, рождается в груди,
Она нуждается в защите.
С твоим приходом я дождусь тепла.
И зарумянятся ланиты...
Ты для меня предвестница добра,
Посланница, ты, Афродиты.