Про важливість власну дбати -
І зашкварний гострий норов,
Треба там, де за зарплату -
Можна жити, рівно богу.
А якщо у штанях дірка -
Від горохового супу,
А в кишенях вже готівки
Як гівна в голодній дупі.
То хіба про гонор дбати
Можна так, як ті, що салом,
Помастили шлях до раю
Прослизнувши між васалів.
Бо ніхто так більш не вміє
Працювати перед богом,
Як васал - який посміє
Запрягати душевбогих.
Бо важливість його годі
Навіть ставити під сумнів -
Хіба здатні безпородні -
Самостійно спини гнути.
З пірамід дороговказом -
Служить постать превелебна,
Як народу без наказів,
Так йому без слів хвалебних.
Бо - нехай сам бог побачить -
Він ніде не продешевив,
Так хіба щось гроші значать
Для правителів душевних?