- Там щось відбувається...
- Правда?
- Поглянь – за вікном...
І я подивився, а там відбувалося – сонце.
І справді воно відбувалось: за нашим віконцем –
яскравим, ранковим, усміхненим, радісним сном...
І якось самі «добрий ранок» вродили вуста,
немов я звичайно вітав старовинного друга.
А сонце у відповідь тихого променю смугу
так легко поклало мені на плече... Красота
одразу вселилась у серце, мов там і жила...
І я цілував твої руки – за сонце, за небо,
які не побачив, бо просто дивився на тебе
всю ніч... І всю ніч оживав біля твого тепла...