сніги та тиха прохолода,
часи несмiлостi прощань
малює вечір верховода
драматизовану печаль…
її невигаданий погляд,
медовi дзвони, снiговiй –
той бездоганно-нiжний спогад,
як візерунок чарівний…
нерозшифрована умова
в пух снiговий сховає біль,
а нiмота свої півслова
вплітає в дивний водевіль…
і не її вже в тiм провина,
мов недостатньо слiв i нот,
щоб відiграла хуртовина
неперевершений аккорд…
02.12.2018