ВВВ-4 В дчуття власно важливост

Хохол Хохотович
Гелем дутий - як кулька повітряна -
Розхитався від подиху вітру,
В яку сторону думка повіяла -
Туди хилиться, як від півлітри.

Це не кволість характеру - зовсім,
Й неможливість відстояти думку,
Це бажання лишитись назовсім -
Актуальним й безпечно-роздутим.

Які б руки не були при владі -
Волохаті, мязисті, жіночі -
Варто знати - кому віддавати,
Як дарунок, себе на шнурочку.

Щоб утримав - легенько й грайливо,
Кульку, що із повітря всіх бачить,
Як колишніх, що здулись поштиво,
Так й майбутніх - резинових мячиків.

Щоб утримав, немов на параді -
З відчуття небувалого свята -
На злегка другорядній посаді -
Де не видно обличчя примятого.

Щоб добути - до нового року,
До відпустки в селі під берізкою,
Щоб не здуло зненацька на протягу,
Коли двері відкриються різко.

Щоб добути - до чесної пенсії,
Із усмішкою на повний рот.
На чолі похоронних процесій -
Здутись кулькою просто у гроб.